Послання Папи Бенедикта XVI на Великий Піст 2008

“Христос задля нас став убогим” (2 Кор 8,9).

Шість пунктів Послання:

1. Великий Піст – це час на те, щоб поглибити сенс і значення нашого християнського буття. Щоб наново відкрити Боже милосердя. Це відкриття, яке, в свою чергу, спонукує нас бути милосерднішими щодо ближніх.

Конкретними кроками є молитва, піст та милостиня. Папа зупиняється над практикою милостині, як конкретного способу приходити з допомогою до того, хто її потребує. Милостиня допомагає нам віддалитися від прив'язання до матеріальних дібр, щоб не вчинити з них ідолів; таким чином, можна посилити готовність ділитися з іншими тим, що маємо завдяки Божій доброті.

2. Матеріальні блага, якими володіємо, ми не повинні вважати нашою виключною власністю; вони мають соціальну цінність, згідно з принципом їхнього загального призначення (Катехизм Католицької Церкви, ч. 2404).

«Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі й замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому?» (1 Ів 3,17). У країнах, де більшість населення становлять християни, цей заклик до взаємоподілу добрами, з численними людьми, які терплять убогість і відкинення, має своє особливе значення. Це є обов'язком справедливості, перше, ніж бути вчинком любові.

3. Милостиня не є звичайним виявом філантропії; вона не повинна ставати способом прихованого шукання власних інтересів і схвалення від інших, чи засобом, щоб себе проявити. Нехай щире рішення допомагати ближньому виявляється в «таємний спосіб», наслідуючи Ісуса Христа, Який, вмираючи на хресті, віддав Себе самого для нас.

4. Милостиня, наближаючи нас до інших, наближає нас до Бога і може стати засобом справжнього навернення і примирення з Господом і з ближніми. Вона перевищує «матеріальний» вимір і виражає правду про нашу істоту: ми всі були створенні не для себе, але для Бога і для ближніх (пор. 2 Кор 5,15). Милостиня спричиняє те, що можемо відчути, що повнота життя походить від любові; що вона веде до примирення з Богом, тому, що «любов численні гріхи покриває» (1 Пт 4,8).

5. Великопосна практика милостині є, отже, засобом поглиблення нашого християнського покликання. Любов надихає різні форми дарування, згідно з можливостями та умовами кожного, вчиняючи з нашого життя повний дар.

6. Великий Піст запрошує нас усіх зростати в любові й пізнавати в убогих самого Христа; в особистому та спільному зусиллі поєднуватись з Христом, в імені Якого є правдиве життя. І бути свідками Його любові.

Radio Vaticana